Дослідники запропонували новий підхід до пошуку темної матерії, використовуючи не звичні наземні колайдери, а надмасивні чорні діри, які природно виконують роль прискорювачів частинок. Цей прорив відкриває нові можливості для досліджень, особливо з огляду на обмеження чинних наземних установок, таких як Великий адронний колайдер (LHC), який хоч і відкрив бозон Хіггса, але досі не надав доказів існування частинок темної матерії.
Ключова ідея полягає в тому, що газоподібні структури, які оточують чорні діри (акреційні диски), можуть відбирати енергію обертання цих масивних об’єктів, створюючи умови для високошвидкісних зіткнень частинок. Такі зіткнення можуть бути аналогічними експериментам на земних колайдерах, але з набагато більшими енергіями.
Як зазначив один із авторів дослідження, Джозеф Сілк з Університету Джонса Гопкінса, чорні діри можуть викидати потужні потоки частинок, які теоретично можуть досягати детекторів на Землі. Ці «природні колайдери» — чорні діри з масою в мільйони чи мільярди сонць — можуть прискорювати частинки до енергій, які наразі недосяжні для наземних установок.
Науковці визнають, що виявити такі частинки буде непросто. Але обсерваторії, які вже стежать за надновими, викидами чорних дір та іншими високоенергетичними явищами, можуть допомогти у цій справі.
Результати дослідників, опубліковані в журналі Physical Review Letters, підтверджують, що чорні діри можуть не лише поглинати матерію, а й стати природними лабораторіями для вивчення найбільш фундаментальних питань фізики — у тому числі природи темної матерії.
Дослідники запропонували новий підхід до пошуку темної матерії, використовуючи не звичні наземні колайдери, а надмасивні чорні діри, які природно виконують роль прискорювачів частинок. Цей прорив відкриває нові можливості для досліджень, особливо з огляду на обмеження чинних наземних установок, таких як Великий адронний колайдер (LHC), який хоч і відкрив бозон Хіггса, але досі не надав доказів існування частинок темної матерії.
Ключова ідея полягає в тому, що газоподібні структури, які оточують чорні діри (акреційні диски), можуть відбирати енергію обертання цих масивних об’єктів, створюючи умови для високошвидкісних зіткнень частинок. Такі зіткнення можуть бути аналогічними експериментам на земних колайдерах, але з набагато більшими енергіями.
Як зазначив один із авторів дослідження, Джозеф Сілк з Університету Джонса Гопкінса, чорні діри можуть викидати потужні потоки частинок, які теоретично можуть досягати детекторів на Землі. Ці «природні колайдери» — чорні діри з масою в мільйони чи мільярди сонць — можуть прискорювати частинки до енергій, які наразі недосяжні для наземних установок.
Науковці визнають, що виявити такі частинки буде непросто. Але обсерваторії, які вже стежать за надновими, викидами чорних дір та іншими високоенергетичними явищами, можуть допомогти у цій справі.
Результати дослідників, опубліковані в журналі Physical Review Letters, підтверджують, що чорні діри можуть не лише поглинати матерію, а й стати природними лабораторіями для вивчення найбільш фундаментальних питань фізики — у тому числі природи темної матерії.
